- розряд
- I -у, ч.
1) У Московській державі 16-17 ст. – центральна урядова установа, яка відала служилими людьми, військовими справами та управлінням південних прикордонних областей.2) Група осіб, ряд предметів або рід явищ, об'єднаних однією чи кількома спільними ознаками. || у сполуч. з порядк. числ. або прикм. Ступінь, ґатунок.3) перев. у сполуч. з порядк. числ. або прикм. Категорія; ступінь виробничої, спортивної і т. ін. кваліфікації.4) В арифметиці – місце цифри при письмовому позначенні числа.••
Двійко́вий розря́д спец. — а) одиниця кількості інформації; б) одиниця ємності пам'яті.
Зна́ковий розря́д — у поданні двійкових даних у пам'яті ЕОМ – розряд, що містить код знаку числа.
Значу́щий розря́д — те саме, що значу́ща ци́фра.
Контро́льний розря́д спец. — контрольний ключ, що складається з одного розряду.
Розря́д за́хисту — додаткові розряди проміжних результатів, що забезпечують збереження точності.
II -у, ч.1) Дія за знач. розрядити I, розряджати і розрядитися I, розряджатися 1-3).2) Втрата електричного заряду яким-небудь тілом; явище, що супроводжує цю втрату; виснага.••Електри́чний розря́д — сукупність явищ, які відбуваються в речовині в процесі проходження крізь неї електричного струму.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.